Знаєте, є такі люди, вся зовнішність яких просто кричить про їх незадоволення всім і вся (а можливо собою у першу чергу). Коли зустрічаєш, скажімо жінку такого типу, яка може й не красуня, але за наявності посмішки на обличчі могла б бути миленькою, однак виглядає як повне стерво, оскільки її погляд красномовно тобі говорить "як я вас всіх ненавиджу".
А з вигляду порівняно молода, непогано вдягнена, модно зачесана, телефон крутий, гроші на купейний квиток у 92 поїзд знайшлися. Однак ні здрастє, ні до побачення, ні дякую. Ніяких тобі нісенітниць типа "перепрошую" або "будь ласка". А зразу "зачиніть двері", "дістаньте сумку", "ви переодягатися будете?", "Кава 4 гривні? Ого, така дорога!" (провідник: "Пані, та вона запарена а не розчинна").
Натяку на початок непримусової розмови навіть не очікуйте. Це при тому, що я була переповнена емоціями від чудових двох днів у Львові і вбігла у потяг за кілька хвилин до відправлення вся мокра як хлющ, бо на вулиці жахлива злива із градом і поламаними деревами посеред доріг. Плюс у мене із собою "коробка, картонка і маленька собачонка" і вона вочевидь впевнена, що я сильно заважаю їй жити на цьому світі.
Два пана, що були з нами у купе, теж вклякли, однак розглядали її скоріш як цікаву звіринку а не об'єкт перевиховання...
Добре що у мене був чудовий настрій і зіпсувати його не могли навіть такі дурні соціальні елементи:-)
Немає коментарів:
Дописати коментар