Southbank

Минуло більше тижня і я нарешті зібралася написати про свої культурні походи позаминулого тижня. 14 листопада ми з Данканом і друзями вже у другий раз ходили на концерт Майри Андраде. Це молода, дуже вродлива і дуже талановита співачка з Кабо Верде, яку називають нащадком Цезарії Евори. Перший раз ми її слухали в Sage у Ньюкаслі (або точніше у Гейтсхеді), коли я була на восьмому місяці вагітності. Данилові тоді сподобалося, мені також :-)

З того часу Майра стала «сімейним» хітом і ще випустила новий альбом ‘Storia, Storia’, пісні з якого в основному і співала на концерті у Royal Festival Hall (RFH). Це було фантастично, атмосфера була супер – повний зал заряджених позитивною енергією людей (на відміну від напівпустого залу в Ньюкаслі). Вона творила просто диво своїм голосом! Хоча слід відмітити, що Майра була лише на розігріві – головною зіркою був Роберто Фонсека, піаніст-соліст славнозвістної групи Buena Vista Social Club. Концерт проходив в рамках Лондонського джазового фестивалю. Фонсека теж був неперевершеним, але я надаю перевагу джазу з вокалом, ну що поробиш...

Всім рекомендую послухати Майру, тим паче її перший альбом є в Інтернеті, ну просто так, наприклад на Last.fm :-)

А наступного дня нас занесло у те ж саме місце, Southbank, частиною якого є RFH. Ось так завжи буває – то цілий рік не можеш потрапити в одне місце, а потім два дні підряд туди їдеш. Подорож слід сказати довгенька – 1,5 години машиною. Ми із ностальгією згадували відстані у Ньюкаслі...

Зустрілися з друзями просто прогулятися набережною Темзи (там чудові види на північний берег із Уайтхолом, Парламентом, Собором святого Павла і так далі). Південний берег у центральній частині міста насправді є своєрідним кластером культурних закладів, частина яких входить до комплексу Southbank, а частина, як то Лондонське око, Башта OXO або Тейт Модерн, є самі по собі.

У Тейт Модерн ми і зайшли. Спочатку на обід, де Данило вперше їв "свої особисті" макарони, а потім і на виставку. Там зараз відкрита експозиція Мирослава Балки, польського митця, влючаючи супер-інсталяцію Ящик темряви (Box of Darkness). Посеред тубрінного залу Тейт (тут колись була електростанція) стоїть величезний металевий ящик на сваях, я так думаю метрів 50 коже ребро. В середині, куди запрошують всіх бажаючих відвідувачів, повна темрява. Відчуття досить гострі, я до кінця так і не змогла дійти, просто не могла орієнтуватися де я (Данкан дійшов таки до протилежної стіни). Данило теж поривався, але ми вирішили що йому ще зарано для таких екстремальних емоцій:-) На створення цієї інсталяції митця надихнула історія Польщі у часи другої світової, а точніше її концтабори... Подивитись можна онлайн, це теж круто.

Ось такий вийшов культурний уікенд.

После паузы...

Да как-то родина не располагала меня к эпистолярным упражнениям. Я конечно в Англии обнаглела, на беспроводном-то интернете в любой точке дома. В Киеве нужно было сидеть на стульчике в углу одной комнаты – поближе к розетке. А Даниле до того стульчика было добраться раз плюнуть! Вот он в этой борьбе и победил.

Странно возвращаться в Англию в этот раз – путешествие не такое долгое (до Лондона ближе чем до Ньюкасла), людей в масках нет, да и истерии по телевизору тоже. Душа отдыхает, сердце расслабилось.

Да, признаюсь, вторая половина визита была полностью испорчена – под нее положити огромную свинью в виде гриппа. Все встречи накрылись медным тазом, мероприятия отменялись. Жару поддал и сломавшийся мобильный, с которым было утеряно 90% контактов (так что люди, пишите и звоните мне сами!).

С одной стороны я бывало сильно критиковала британскую медсистему, но после киевских кошмаров я готова поставить ей памятник. Хотя бы за то, что во время кризиса (типа эпидемия гриппа, которая на минуточку случается каждый год!), она не срывается на крик с плачем как базарная баба, а держит себя высоко и спокойно, как Раиса Богатырева на шоу Шустера. И по аптекам бегать не надо за лекарствами – всем хватит, потому что большинство по рецепту, а не по силе ног и рук, которые так нужны в наших очередях... И лимоны с чесноком не продают по заоблачным ценам, потому что дескать спрос превышает предложение. А когда грипп все-таки одолеет, доктор пропишет тебе Тамифлю бесплатно и ты купиш его в соседней аптеке.

Все, на этом про свиной грипп я заканчиваю. А то остапа понесет...